Кашель свиней: причини і профілактика

  • 1459
  • 67
©

Кашель сигналізує про проблеми зі здоров’ям свиней, унаслідок яких знижуються виробничі показники тварин і зростають виробничі втрати. Серед основних його причин — респіраторні інфекції, віруси, паразити, забруднене повітря  у виробничому приміщенні тощо. Як їх розпізнати і запобігти, —  у статті.

КАШЕЛЬ СВИНЕЙ ТА ЙОГО ПРИЧИНИ

Кашель — складний рефлекторний акт, який виникає при подразненні кашльових зон фізичними, хімічними чи іншими чинниками (харкотиння, слиз, кров, пил, токсичні гази, шматки їжі тощо). Є однією з основних ознак респіраторних хвороб.

Вологий кашель відзначають при гострих запальних процесах в дихальних шляхах, сухий — при скупченні в невеликій кількості в’язкого слизу або плівок (хронічне запалення слизових оболонок).

Основними причинами кашлю є бактеріальні та вірусні інфекції, гельмінти, хвороби серця, анемія, погана якість повітря та неналежний мікроклімат у виробничому приміщенні.

Бактеріальні та вірусні інфекції

На вітчизняних фермах переважно поширені респіраторні захворювання бактеріальної етіології. На відміну від США, де, наприклад, значний відсоток ферм уражений репродуктивно-респіраторним синдромом.

Разом із тим, кілька респіраторних захворювань свиней (таблиця 1) можуть протікати одночасно, ускладнюючи діагностику та лікування тварин.

Таблиця 1

Інфекційні збудники, що спричиняють кашель у свиней

Бактерії

Віруси

Акінетобактерії (Acinetobacter)

Актинобацила (Actinobacillus)

Арканобактерії (Arcanobacterium)

Бордетела (Bordetella)

Гемофільна паличка (Haemophilus)

Клебсіела (Klebsiella)

Паустрела (Pasteurella)

Мікоплазми (Mycoplasma hyorhinis, M. hyopneumoniae)

Сальмонела (Salmonella)

Стрептокок (Streptococcus)

Свинячий грип

Репродуктовно-респіраторний синдром свиней (РРСС)

Респіраторний коронавірус

Цирковіруc 2-го типу (ЦВС-2)

Свинячий цитомегаловірус

Хвороба Ауєскі

Класична чума свиней

Африканська чума

Паразити

До організму свині потрапляють з навколишнього середовища, часто «осідаючи» у легенях і тим самим спричиняючи кашель. Наприклад, у випадку аскариди (Ascaris suum) яйця паразита потрапляють до шлунково-кишкового тракту, перетворюються на личинки, які після дозрівання «мігрують» органами (проходять через печінку) та потрапляють в легені. Там спричиняють запалення та вторинні бактеріальні інфекції, супроводжуючись кашлем.

Крім того, кашель у свиней може розвиватися внаслідок ураження глистами Metastrongylus, токсоплазмозом і хламідіями.

Анемія та хвороби серця

Свині, які страждають на анемію, демонструють утруднене дихання, адже так намагаються компенсувати брак кисню, що виникає внаслідок зменшення еритроцитів в крові та їх здатності переносити кисень. Хворі тварини схильні вдихати чужорідні часточки, що теж провокують кашель.

Він також може розвиватися через менш поширені причини, зокрема:

  • серцеву недостатність (найчастіше у тварин жирної кондиції), коли порушується кровообіг, а в легенях накопичується рідина та з’являється «серцевий» кашель;
  • лімфома, оскільки цей тип раку може поширюватися в легені та уражати їх. У результаті кашель на початкових етапах хвороби.

Погана якість повітря та інші неінфекційні чинники

Погана вентиляція, великі об'єми гною та сечі у виробничому приміщені можуть призвести до підвищення рівня аміаку, інших газів та пилу в повітрі. Аміак подразнює дихальні шляхи, збільшуючи їхню схильність до респіраторних інфекцій. А недостатнє очищення повітря, протяги і дрібно помелений корм підвищують забрудненість повітря пилом, при вдиханні якого пошкоджуються дихальні шляхи свиней і розвивається кашель.

Неналежний контроль вологості повітря у виробничому приміщенні теж є причиною кашлю. Поєднання високої вологості повітря (>80%) із низькою температурою (<15°С) може призвести до переохолодження тварин і респіраторних захворювань. Низька вологість (<40%) при високій температурі (>20°С), навпаки, загрожує пересушенням слизових оболонок.

Інші неінфекційні причини кашлю свиней трапляються рідше і включають: синдром стресу свиней, діафрагмальну грижу, пневмоцистну пневмонію, отруєння нітратами, мікотоксинами тощо.

Довідка

Кашель — «візитівка» хвороби, тому характерні його ознаки допоможуть у первинній діагностиці найпоширеніших захворювань свиней.

ПРОФІЛАКТИКА КАШЛЮ

Насамперед, передбачає зниження ризику розвитку респіраторних захворювань свиней. Якщо у господарстві почастішали випадки кашлю, проконсультуйтеся з ветеринарним лікарем, щоб визначити його причини. Залежно від них, застосовуйте найефективніші заходи їх попередження.

Заходи профілактики бактеріальних та вірусних респіраторних інфекцій

Важливо визначити момент, коли проявляться випадки кашлю, щоб правильно визначити його причину, і якщо це інфекційне захворювання (підтверджено результатами клінічного огляду, лабораторних досліджень (серологічні тести, полімеразно-ланцюгова реакція) і патологоанатомічного розтину), — почати відповідне лікування до того, як воно пошириться стадом. Проте для попередження респіраторних захворювань варто:

  • Дотримуватися розробленого протоколу біобезпеки.
  • Дотримуватися принципу «порожньо-зайнято» на всіх етапах виробництва.
  • Карантинувати новопридбаний молодняк не менше 30-ти днів, щоденно проводити клінічний огляд тварин.
  • Дотримуватися протоколу вакцинування тварин після введення в основне стадо.
  • Регулярно оцінювати програму вакцинування та, за потреби, корегувати її.
  • Контролювати налаштування мікроклімату у виробничих приміщеннях.
  • Не допускати перевищення щільності тварин у загонах.
  • Забезпечити тварин достатньою кількістю води.
  • Збільшити рівень вітаміну Е в кормах до 50−100 г/т, адже однією з його функцій є стимулювання утворення антитіл і фагоцитозу, а також підвищення бактерицидної дії фагоцитів.

Заходи профілактики інвазії паразитами:

  • Дотримання правил гігієни. Виробничі приміщення повинні бути чистити, сухими, добре вентильованими.
  • Проведення гельмінтокопроскопічних обстежень (дослідження проб фекалій) для визначення типу паразитів, що уражають свиней.
  • Дегельмінтизація тварин. Її здійснюють з метою лікування (при появі клінічних ознак) та профілактики (відповідно до плану) гельмінтозів. Антигельмінтні препарати застосовують відповідно до результатів гельмінтокопроскопічних досліджень шляхом вільного згодовування препаратів у суміші з кормом (іноді з водою). Свиноматок дегельмінтизують за місяць до опоросу.

З травня по грудень поросятам згодовують антигельмінтики тричі: у віці 35−40 днів, 50−55 і 90 днів.

У зимово-весняний сезон (грудень-травень) дегельмінтизацію проводять двічі: на 50−55-ий і 90-ий день життя. Після дегельмінтизації гній потрібно утилізувати і ретельно продезінфікувати приміщення.

Ефективність дегельмінтизації перевіряють за допомогою контрольних гельмінтокопроскопічних обстежень.

  • Дезінвазія об'єктів зовнішнього середовища. Проводять після ретельного їх очищення та дезінфекції із застосування хімічних та фізичних засобів. Як хімічні засоби дезінвазії зазвичай застосовують каустичну соду (гідроксид натрію), гідроксид калію, однохлористий йод, негашене хлорне вапно тощо у розрахунку 1 літр/1 м2 обробленої площі. Ефективність хімічних засобів залежить від концентрації й температури розчину, кратності та експозиції їх застосування.

Фізичні методи дезінвазії: обробка під дією низьких (яйця й личинки паразитичних червів гинуть через кілька днів при -20−30 °С) і високих температур, пари, сонячних променів та ультрафіолетового випромінювання, висушування.

Дезінвазію проводять через 3−7 днів після кожної чергової дегельмінтизації та реалізації свиней на забій, а з метою профілактики — навесні та восени.

Заходи профілактики неінфекційних причин кашлю:

  • Забезпечення належної вентиляції та високої якості повітря у виробничому приміщенні. Необхідно постійно стежити за рівнем шкідливих газів концентрація аміаку не повинна перевищувати 0,02 мг/л, сірководню 0,015 мг/л, вуглекислого газу — 0,2%.
  • Забезпечення постійного притоку свіжого повітря, але без утворення протягів. Для цього швидкість не повинна перевищувати 0,4 м/сек. влітку та 0,15 м/сек. взимку.
  • Підтримання оптимальної вологості повітря на рівні 50−70% й температури у цеху відповідно до потреб різних технологічно-вікових груп тварин.
  • Перевірка корму на забрудненість мікотоксинами, нітратами тощо. Вибір оптимальної тонини помелу кормів 500−700 мікрон.
  • Забезпечення добрих умов утримання та менеджменту тварин з метою попередження стресу. Варто уникати частого перегруповування й переміщення тварин, високої щільності (на дорощуванні більше 3 тварин/м2; на відгодівлі менше 0,75 м2/гол.) свиней у загоні, недостатнього фронту (менше 7 см/гол. для поросят на дорощуванні) годівлі, занадто яскравого освітлення у приміщенні, поганого забезпечення водою, незбалансованої годівлі тощо.
  • Дотримуватися доброї гігієни у виробничому приміщенні, щоб попередити накопичення гною та бруду у станках, і відповідно, розвитку патогенів, грибків, гельмінтів.

Коментар експерта

Костянтин Костюшкевич, технічний спеціаліст зі свинарства компанії Boehringer Ingelheim

«Нині в «арсеналі» свинарів є програми контролю кашлю, спрямовані на виявлення та вивчення проблеми захворювань органів дихання свиней в господарстві та зниження ризику зараження респіраторними захворюваннями.

Програма контролю кашлю — комплекс діагностичних прийомів, які включають:

  • оцінку індексу кашлю (ІК);
  • серологічні тести;
  • лабораторне дослідження оральних рідин;
  • огляд легень при забої.

Для оцінки ІК у випадковому порядку відбирають не менше 20 свиней з одного або двох сусідніх загонів і змушують до руху упродовж 30−60 секунд. Після того упродовж 3-ох хвилин підраховують число нападів (епізодів) кашлю. Якщо напад кашлю припиняється на 10 секунд і більше, а потім знову відновлюється, останній вважають новим епізодом. Цю процедуру повторюють через 1 хвилину. Далі випробування повторюють з другою групою свиней (> 20 голів) з того ж приміщення, але інших загонів.

Оцінку ІК проводять для тварин двох вікових груп:

  • у віці свиней, у яких спостерігають найінтенсивніший кашель;
  • у 18 тижнів життя або старше. Після того, як зафіксували всі епізоди кашлю у групах свиней, розраховують ІК за формулою:

Для діагностики захворювань серологічним методом в уражених свиней відбирають зразки крові та аналізують на наявність антитіл до:

  • Mycoplasma hyopneumoniae (M. hyo) (20 зразків);
  • вірусу РРСС (якщо не вакцинували проти РРСС) (10 зразків);
  • вірусу грипу свиней (10 зразків);
  • вірусу хвороби Ауєскі (10 зразків);
  • бактерії Actinobacillus pleuropneumoniae (10 зразків).

Дослідження оральних рідин проводять мінімум від двох вікових груп свиней: тварин, в яких спостерігають найінтенсивніший кашель, свиней на 2−3 тижні молодше (обов'язково) та 2−3 тижні старше (за бажанням). У цих тварин в один день відбирають по 3-и загальних проби (мотузки) від однієї вікової групи і досліджують на віруси грипу свиней, РРСС, ЦВС-2 і M. hyo. Як альтернативний метод діагностики свинячого грипу та M. hyo можна застосовувати аналіз назальних мазків (по 5 зразків від хворих свиней кожної вікової групи).

Оцінка легень на забої передбачає аналіз уражень легень не менше, ніж від 30-и тварин. При цьому, враховують зміни кольору тканин, оцінюють характер та ступінь уражень, зону їх локалізації, визначають присутність сторонньої рідини тощо.

За результатами цих досліджень роблять висновок про причину та тяжкість захворювання, а також визначають відповідні методи лікування. Так, якщо ІК>2,5, а серологічна превалентність до збудника, приміром M. hyo, перевищує 50%, це свідчить про високий ступінь ураження свиней та значне поширення інфекції в стаді».


PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» № 2 (50), квітень 2019р.

comments powered by Disqus