Так, за інформацією Всесвітньої організації охорони здоров'я тварин (МЕБ) у лютому про нові спалахи АЧС повідомили ветеринарні органи: Греції — 1 спалах, Угорщини — 352, Латвії — 22, Молдови — 6, М’янми — 1, Румунії — 196, Сербії — 25, України — 2, Філіппін — 28 та Південної Кореї — 137.
Минулого місяця АЧС вперше виявили у Греції. Спалах зареєстрували 3 лютого на невеличкій сімейній фермі, неподалік від кордону з Болгарією та Північною Македонією. Ветеринарні служби знищили усіх свиней у радіусі 3 км навколо епізоотичного вогнища та тимчасово призупинили будь-які перевезення у радіусі 10 км. Посилений контроль на території триватиме до 6 квітня, хоч спалах, схоже, виявився поодиноким випадком.
Вперше АЧС зареєстрували також на індонезійському острові Балі. Близько 1000 свиней загинуло за 2 місяці, перш ніж влада країни офіційно підтвердила спалах. Представники місцевого агентства з питань сільського господарства та продовольчої безпеки вважають, що вірус поширився через те, що фермери згодовували свиням залишки їжі з готелів без попередньої термічної обробки.
В Україні захворювання зафіксували у ТОВ «Агро-Астра» в с. Коровайна Немирівського району Вінницької області, де утримували 460 голів свиней; серед диких кабанів в мисливських угіддях СЛАТ «Тур» (урочище «Мочила», квартал 43) поблизу с. Гончий Брід Ковельського району Волинської області.
В Румунії через хворобу постраждала велика промислова свиноферма. На підприємстві, що належить до групи компаній DanBred, утримували більше 42 тис. голів свиней. Усіх їх знищать у ході ліквідації спалаху. Знаходиться ферма в комуні Слобозія повіту Арджеш.
Тайвань тимчасово призупинив імпорт італійської свинини через те, що «епідемія АЧС на італійському острові Сардинія загострюється». У повідомленні ветеринарного органу країни згадується, що Сардинія повідомила про 45 випадків АЧС у 2017-му році, 90 випадків у 2018-му та 27 у першій половині 2019-го, що «свідчить про ризик поширення захворювання на материкову Італію». Однак, АЧС присутня на території острову з 1978-го року та була оголошена ендемічним захворюванням ще декілька десятиліть тому. Деякі дослідники пов’язують стійкість хвороби у центральних та східних областях з певними соціально-економічними факторами, місцевими та традиційними методами ведення сільського господарства та високою щільності свиней у регіоні.