Формуючи раціон традиційним методом, додаємо стільки протеїнових інгредієнтів (наприклад, соєвий шріт), щоб кількість лізину — першої лімітуючої амінокислоти — відповідала потребам тварини. В основі такого підходу положення, що якщо лізин у нормі, то й решта амінокислот збалансована. Це правило може спрацювати у випадку кукурудзяних раціонів, до яких додають соєвий шріт. Проте, в основному, всі амінокислоти, за винятком лізину, будуть у надлишку.
Противага традиційному підходу — низькопротеїнові раціони, покликані забезпечити потребу організму тварини в усіх необхідних амінокислотах без надлишку, а отже, покращити ефективність годівлі. В основі цього підходу:
- концепція ідеального протеїну;
- оцінка справжньої доступності амінокислот.
Концепція ідеального протеїну
Раціони ще й досі оцінюють за умістом сирого та перетравного протеїну (тим, що виділяється з гноєм тварин), хоча ці показники нічого не говорять про його здатність задовольнити фізіологічні потреби свиней в амінокислотах. У результаті засвоюваність протеїнової складової може погіршитися більше, ніж уполовину.
Вільні амінокислоти в товстому кишечнику не всмоктуються: вони руйнуються там під впливом мікрофлори, а їхні похідні — аміачні з’єднання — виводяться з організму з сечею. Це, в свою чергу, збільшує негативне навантаження виробництва свинини на навколишнє середовище.
Основний показник, який регламентує відсоток втрат протеїну, — співвідношення амінокислот у ньому (до основної лімітуючої — лізину, з урахуванням відповідних коефіцієнтів). Ідеться про те, що чим ближче склад амінокислот у кормі до потреб організму тварини, тим менше протеїну руйнуватиметься і виводитиметься в довкілля. Це і є концепція ідеального протеїну.
Справжня доступність амінокислот (SID)
Якщо відома перетравність амінокислот кожного з кормових інгредієнтів, тоді їх можна змішати так, щоб раціон цілковито відповідав потребам свиней. Нині довели, що поширений раніше метод визначення перетравності амінокислот за їх залишками у фекаліях — неефективний. Він не дозволяє отримати точні дані, оскільки амінокислоти руйнуються під дією мікроорганізмів у товстому відділі кишечника.
Засвоюваність потрібно визначати як різницю між кількістю спожитих із кормом амінокислот і їх залишком у неперетравленому вмісті термінальної частини тонкого кишечника — клубовій кишці або ілеумі, починаючи з якої білок вже не розщеплюється. Так визначають уявну (AID) та справжню доступність амінокислот (SID). Остання відрізняється тим, що враховує ще й базальні ендогенні втрати амінокислот (матимуть місце незалежно від умов годівлі, постійні при будь-якому вмісті протеїну в кормі).
Субститути протеїну
Меншу частку протеїну у раціоні компенсують синтетичні амінокислоти. Нині на ринку доступні тільки кристалічний лізин, метіонін, треонін та триптофан. Тому, щоб забезпечити потребу в інших незамінних, зокрема валіні та ізолейцині, потрібен додатковий сирий протеїн. Закономірне запитання: наскільки тоді можна зменшити його рівень у раціоні?
Відповідь проста, хоча щоб її отримати, дослідники витратили роки. У більшості випадків — на 2% (наприклад, з 18% до 16%), використовуючи кристалічні амінокислоти. Виробничі показники свиней і їх туш не зазнають змін.
4-відсоткове зменшення частки сирого протеїну в раціоні проблематичніше. Щоб це стало можливим, добавка кристалічного лізину має становити 0,4%, валін та ізолейцин повинні бути добре збалансовані. При цьому раціон треба розробляти відповідно до системи чистої енергії. Так, високо- і низько протеїновий раціони можуть мати однакову обмінну енергію, хоча у другому випадку протеїн замінять, наприклад, крохмаль та жир. Оскільки їхня енергетична цінність вища (82% і 90% відповідно проти 58% перетравного протеїну), чиста енергія корму буде більшою.
Переваги низько протеїнових раціонів
Насамперед, тварина не отримує надлишкового протеїну (азоту), який повинна нейтралізувати: незв’язаний азот у крові токсичний і виводиться із сечею. Відтак, свині виділяють менше сечі, унаслідок чого менше п’ють. Це також сприяє скороченню обсягів гною, а той, який тварини продукують, містить менше азоту. Основна причина: свині, які споживають низькопротеїнові раціони, краще засвоюють протеїн, а отже, він не проходить транзитом у товстий кишечник, де руйнується.
Низькопротеїнові раціони позитивно впливають на здоров’я свиней, оскільки мають підкислюючу дію, що перешкоджає розмноженню патогенів у шлунковокишковому тракті. Це ефективний спосіб попередження діареї.
Недоліки
Оскільки організму свині тепер не треба позбавлятися від зайвого протеїну (це енергоємний процес), він має додаткову енергію, яку може спрямувати на нарощування жиру, що погіршить якість туші. Саме тому раціон повинен бути добре збалансованим за чистою енергією.