Практики менеджменту для зменшення падежу підсисних поросят

  • 1459
  • 67
©

Відсоток падежу поросят до відлучення відрізняється залежно від ферми і може варіювати в межах 5–35%. В основному поросята гинуть упродовж перших 48-и годин після народження, що є результатом комплексу причин. Детальніше — у статті.

За матеріалами Е. Маінау, Д. Темпле, Х. Мантеса, «Падіж поросят до відлучення»; статті П. Туммарук та ін. «Стратегії менеджменту для зменшення падежу поросят до відлучення»

ЧИННИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПОРОСЯТАМИ

Комплекс «гіпотермія-голодування-задушення»

Хоча дослідження демонструють, що новонароджені поросята в основному гинуть через задушення свиноматкою, варто зауважити, що це не причина, а результат гіпотермії та голодування. Слабші поросята проводять більше часу біля свиноматки (у пошуках тепла та їжі), а отже, ризик бути задушеними вищий.

Голодування також є небезпечним, оскільки молозиво — не лише джерело енергії, а й імуноглобулінів (упродовж 36-и годин після народження), які формують пасивний імунітет. Голодування, зокрема є наслідком перинатальної гіпотермії, коли через нездатність до терморегуляції поросята слабшають, стають млявими і нездатними конкурувати за сосок. Адже зміна температури навколишнього середовища істотна — з 38−40 °С в утробі матері до 20−22 °С в цеху опоросу, а енергії для обігріву тіла не вистачає — відсутня бура жирова тканина. Нижня критична температура для новонароджених поросят — 34 °C.

Життєздатність поросят і маса на момент народження

Якщо організм поросяти має достатні запаси енергії та добру здатність до терморегуляції, основний чинник, від якого залежить рівень падежу, — життєздатність. Її визначають, спостерігаючи за поведінкою тварин (наприклад, за скільки часу порося досягне вимені свиноматки) і оцінюючи фізіологічні параметри, зокрема тонус м’язів.

Життєздатність поросят у гнізді залежить від ступеня гіпоксії (кисневого голодування) при народженні. Ця проблема є результатом тривалого опоросу (з ускладненнями) та переважно спостерігається у тварин, які народжувалися останніми в гнізді. Гіпоксія спричиняє тяжкий ступінь ацидозу (підвищена кислотність крові, шлункового соку та тканин організму внаслідок порушення кислотно-лужного балансу) і суттєво погіршує функції життєво важливих органів. Серед вторинних проблем — низька життєздатність, погана терморегуляція та сприйнятливість до інфекцій.

Доведено, що у поросят з малою масою на момент народження гірші прирости впродовж лактації. Крім того, поросята масою менше 1 кг при народженні більше ризикують загинути до відлучення.

Анемія поросят

У сисунів розвивається анемія: зниження вмісту еритроцитів і гемоглобіну в крові. Так, у крові новонародженого поросяти міститься 12−13 г/100 мл гемоглобіну, рівень якого знижується до 6−7 г/100 мл упродовж 10−14-и днів життя. У природі поросята отримують залізо з ґрунту, але в умовах промислового виробництва забезпечення залізом повністю залежать від споживання молока свиноматки, в якому міститься лише 1 мг/л заліза. Водночас, брак цього мікроелемента призводить до зниження рівня гемоглобіну в еритроцитах та здатності до перенесення кисню з кров’ю. Це підвищує сприйнятливість поросят до захворювань, насамперед через погіршення споживання молока, слабкість та розлади травлення.

Поведінка підсисних поросят

У середньому поросята ссуть молоко 2−3 хвилини кожні 30−70 хвилин (до 20 разів на добу). Кожне вигодовування можна поділити на кілька етапів:

  • Фаза 1−3. Установлення зв’язку між свиноматкою та поросятами, щоб усі мали доступ до вимені. Свиноматка лягає, відкриваючи доступ до сосків, «запрошує» поросят ритмічним рохканням (при цьому звук постійно наростає). Поросята змагаються за доступ до вимені (фаза 1), ритмічно масажують його (фаза 2) та стимулюють вивільнення окситоцину в свиноматки через повільне ссання (фаза 3).
  • Фаза 4. Секретування молока. Свиноматка посилює ритмічне рохкання, а поросята швидко ссуть молоко.
  • Фаза 5. На цьому етапі поросята уповільнюють ссання, свиноматка затихає. Життєздатніші поросята краще стимулюють секретування молока і, відповідно, споживають більшу його кількість.

ЧИННИКИ, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ СВИНОМАТКОЮ

Поведінка свиноматки

Від задоволення природних інстинктів свиноматки залежить виживаність поросят. Так, гніздування не тільки покращує перебіг опоросу, але й стимулює тварину краще піклуватися про новонароджених: наприклад, швидше реагувати на їхні звуки-«заклики», що позитивно впливає на падіж до відлучення через задушення, перебіг лактації тощо.

Агресивна поведінка

Є однією з причин падежу поросят до відлучення. Відсоток свиноматок, які проявляють агресію до новонароджених поросят, коливається в межах 1−15%. Зазвичай це спричинено гормональними змінами, стресом через опорос, погіршенням годівлі, умов утримання і менеджменту тварин. Найчастіше агресію до поросят проявляють першопороски, але ця схильність може проявлятися під час наступних поросностей. Тому занадто агресивних свиноматок варто вибраковувати.

Задушила свиноматка

Одразу після народження та упродовж наступних 3-ох днів новонароджені поросята більшість часу перебувають біля вимені свиноматки, щоб ссати молозиво/молоко та грітися. У такому разі зростає ризик задушення: тварина у середньому піднімається та лягає 14 разів на добу, перекочується з боку на бік тощо.

Здатність до секретування молозива й молока

Молозиво — перше молоко, що секретується в перші години після опоросу. Це джерело високозасвоюваних поживних речовин і різних біоактивних сполук (імуноглобулінів, гідролітичних ферментів, гормонів), що стимулюють ріст і розвиток поросят. Завдяки цьому воно відіграє ключову роль у їхній терморегуляції, набутті пасивного імунітету та розвитку травної системи (насамперед, кишечника та кишкової мікрофлори). Зокрема, є основним джерелом глікогену для поросят, який забезпечує підтримання температури тіла та перебіг основних обмінних реакцій.

Здатність до секретування молока у свиноматок різниться, особливо в перші дні лактації. Погіршити її може тепловий стрес, метаболічні порушення та ендокринний дисбаланс, захворювання свиноматки. Наприклад, метрит-мастит-агалактія (ММА) — складний синдром, спричинений бактеріальною інфекцією молочних залоз (вим'я) та матки.

Опорос

Переважно припадає на нічні години. Оскільки на більшості ферм оператори не працюють у нічну зміну, це може бути причиною більшого відсотку мертвородів, падежу поросят та розвитку захворювань свиноматки. Щоб цього не допустити, практикують синхронізацію опоросу стимулюючими гормональними препаратами (простагландин F2α) або ж організовують нічні чергування операторів, щоб контролювати процес опоросу та надавати рододопомогу.

Коментар експерта

Олена Василевич, експерт з питань данської генетики, Breeders of Denmark A/S

«Одним із головних аспектів зниження падежу поросят у підсисний період є здоров'я свиноматки упродовж поросності та опоросу. Від цього безпосередньо залежить як збереженість поросят, так і їхня маса на момент народження та відлучення.

У цей період необхідно строго дотримуватися кривої годівлі, спостерігати, як свиноматка споживає корм, чи не має закрепів, який колір і запах сечі, а також оцінити стан кінцівок і вимені.

Данські фермери приділяють такому огляду максимальну увагу, оскільки це недорогий, але дієвий метод контролю смертності поросят.

У середньому маса на момент народження поросят данської генетики складає 0,8−1,2 кг. Тому, якщо в гніздах більше 5% поросят з масою менше 800 г, тоді необхідно переглянути криву годівлі в секції очікування — саме там криється причина народжуваності малих поросят.

Оскільки найбільше поросят гине в перші 5 днів після опоросу, а відсоток втрат при цьому безпосередньо залежить від менеджменту опоросу багатоплідних свиноматок (нерідко свиноматки данської генетики можуть мати 18 поросят на гніздо), його варто організувати, дотримуючись трьох головних аспектів:

  • «роздільне» вигодовування: великі гнізда ділять на дві групи, спочатку на нетривалий час (не більше 30 хв.) від свиноматки забирають великих і сильніших поросят, щоб забезпечити доступ до сосків слабшим. Це дозволяє всім новонародженим поросятам з гнізда спожити необхідну для виживання кількість молозива;
  • ізоляція поросят. Щоб зменшити падіж через задушення свиноматкою, сисунів закривають у зоні для поросят на час годівлі свиноматки і випускають їх тільки після того, як вона ляже. Таку процедуру повторюють під час кількох перших даванок;
  • система свиноматок-«мачух» передбачає, що «зайвих» (для них не вистачає функціональних сосків) поросят починають підсаджувати до інших свиноматок. Варто це робити не раніше, ніж через 12 годин після опоросу, оскільки всі поросята повинні отримати молозиво від рідної матері. У гнізді свиноматки рекомендують залишати не більше 14-и поросят».

Годівля свиноматок

Від якості годівлі поросних свиноматок залежить внутрішньоутробний розвиток плодів та їхня маса на момент народження, а також майбутня здатність до секретування молозива/молока. Так, наприкінці поросності потреба свиноматки в поживних речовинах зростає на 30%.

Під час лактації корм повинен бути високопоживним та добре збалансованим, даванка необмеженою. Це забезпечить секретування достатньої кількості молозива та молока для вигодовування великих гнізд, не задіюючи резерви організму (свиноматка не повинна бути худою, а втрата шпику впродовж лактації перевищувати 3−4 мм).

ЧИННИКИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Умови утримання

Істотно впливають на виживаність поросят. Так, неправильно обладнані станки для опоросу збільшують ризик задушення поросят свиноматкою, падежу через переохолодження (відчутність ламп та килимків для обігріву, які дозволяють забезпечити комфортну для новонароджених температуру — 34 °С), а також ускладнює гігієну станків, що сприяє накопиченню бруду і, відповідно, розвитку патогенів.

Гігієна виробничих приміщень

Недотримання санітарно-гігієнічних вимог в цеху опоросу та правил біобезпеки збільшують патогенне навантаження, що в комплексі з іншими чинниками сприяє зростанню рівня захворюваності поросят (типова проблема — діарея бактеріальної чи вірусної етіології). У свиноматок може розвиватися синдром ММА, який уражає тварин після опоросу (від 12-и годин до 3-ох днів) та загрожує втратою молочності.

Менеджмент

Процес опоросу має бути контрольованим. Присутність досвідченого оператора під час опоросу дає змогу:

  • зменшити кількість мертвородів за рахунок вчасного надання рододопомоги;
  • збільшити виживаність слабких поросят за рахунок підсаджування їх до соска для споживання молозива у перші хвилини після народження;
  • знизити ризик гіпотермії (обтирання поросят від плацентарних рідин, розміщення поросят під лампою для обігріву тощо);
  • захистити поросят у разі агресивної поведінки свиноматки тощо.

ОСНОВНІ ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ ДЛЯ ЗМЕНШЕННЯ ПАДЕЖУ ПОРОСЯТ

Забезпечення більшої маси поросят на момент народження

Попередити проблему низької маси поросят на момент народження допоможе збалансована годівля свиноматок відповідно до їхніх потреб на різних етапах репродуктивного циклу. Критичне значення має годівля наприкінці поросності, коли плоди швидко ростуть та набирають масу. Насамперед за 14 днів до опоросу, варто на 30% збільшити поживність корму та вміст у ньому протеїну та жирів (рекомендують додавати риб’ячий жир, лляну олію). На 70−110-ий день поросності важливо ввести в раціон аргінін, що необхідний для регуляції плацентарно-плодового кровотоку — передачі поживних речовин і кисню від матері до плоду. Крім того, раціон поросних свиноматок має бути збалансованим за рівнем мінералів і вітамінів. Зокрема, містити фолієву кислоту, вітамін А, залізо, цинк і магній, що важливі для забезпечення нормального розвитку плодів.

Підтримання терморегуляції

Оскільки новонароджені поросята чутливі до низької температури середовища при народженні, важливо:

  • забезпечити місцеве джерело тепла (лампа, навіс чи килимок для обігріву) в зоні для поросят, що дозволить підтримувати температуру середовища на рівні 34 ºC;
  • новонароджених поросят з низькою масою варто обтерти насухо, застосовуючи спеціальні сухі суміші (це знижує ризик перехресного інфікування поросят на відміну від обтирання ганчіркою);
  • солом’яна або паперова підстилка може зменшити втрати тепла поросят та сприятиме підтриманні сухості в зоні їх відпочинку.

Забезпечення молозивом/молоком

Споживання молозива одразу після народження сприяє підтриманню температури тіла, забезпечує імунний захист, є джерелом поживних речовин та енергії, тому потрібно:

  • допомогти поросятам дістатися соска одразу після народження. Молозиво доступне лише у перші 48 годин після народження — переконайтеся, що всі поросята його отримають. Підсадіть слабких поросят до соска першими, адже вони найбільше потребують енергії для обігріву й виживання та не можуть конкурувати з більшими поросятами;
  • огляньте вим’я свиноматки, визначте кількість функціональних сосків. Сформуйте порядок ссання — «зрівняйте» поросят з розміром сосків. Причому малих поросят краще розміщувати біля передніх сосків.
  • якщо гнізда свиноматок великі, а робочих сосків не вистачає, застосуйте стратегію перехресного вигодовування. Поросят підсадіть до інших свиноматок («мачух»), але тільки після того, як всі вони спожили молозиво від своєї матері у перші 6−12 годин після народження і не пізніше 48-и годин після опоросу.

Покращення материнської поведінки свиноматок

Опорос — стресовий період для свиноматок, тому необхідно мінімізувати його наслідки шляхом:

  • задоволення «природніх» потреб свиноматок — щонайменше за 48 годин до очікуваного опоросу варто забезпечити їх соломою чи подрібненим папером, що задовільнить природний інстинкт гніздування;
  • зниження теплового стресу — оптимальна для свиноматок температура в цеху опоросу не повинна перевищувати 22 °C. Тож варто відрегулювати систему мікроклімату або застосувати різні системи охолодження;
  • забезпечення правильної годівлі та вільного доступу до води. У період лактації згодовування високопоживного корму досхочу не тільки сприяє швидшій адаптації свиноматок після опоросу (зменшує стрес), а й добрій секреції молока та кращому росту поросят в підсисний період. Також варто подбати про забезпечення вільного доступу лактуючих свиноматок до води — добова потреба 30−40 л;
  • турботливого ставлення персоналу.

Оптимізація умов утримання

Насамперед, передбачає створення комфортних умов перебування свиноматки та поросят за рахунок правильно спроектованого дизайну боксу для опоросу та підтримання відповідного мікроклімату у виробничому приміщенні.

Для комфортного перебування свиноматки та поросят у боксі опоросу його площа має сягати 4 м2 (довжина — 2,4- 2,5 м, ширина—1,7−1,9 м), а площа для поросят з обігрівом — 0,5−0,7 м2. Підлога в боксі має бути щілинною. Проте, щоб знизити ризик травмування сосків свиноматки, рекомендують, щоб підлога під твариною була чавунною з невеликими щілинами.

Налаштування мікроклімату в цеху опоросу є комплексним, оскільки має задовольнити потреби і свиноматок, і поросят (таблиці 1). Утім нині доступні різні способи формування зон комфорту для обох груп тварин, зокрема системи випарного охолодження свиноматок і джерела додаткового тепла для поросят.

Разом із тим, успішність виконання заходів з підвищення збереженості поросят значною мірою залежить від знань, навичок та мотивації персоналу, який працює в цеху опоросу. Чим досвідченіші та відповідальніші працівники, тим кращим буде результат.

Таблиця 1 Основні чинники, що впливають на підтримання належних умов утримання поросят і свиноматок в цеху опоросу

Умови, комфортні для поросят

  • Температура в зоні для сисунів — 32−34 °C.
  • Наявність підстилки (солома, подрібнений папір), яка допомагає підтримувати сухість в боксі.
  • Встановлення додаткових джерел тепла (килимки, лампи для обігріву).
  • Суцільна пластикова підлога у зоні для поросят.
  • Відсутність протягів.
  • Забезпечення високої якості повітря у виробничому приміщенні — не повинно містити пилу та шкідливих газів: CO (монооксид вуглецю), CO2 (вуглекислий газ), NH3 (аміак) і H2S (сірководень).
  • Чистота в боксі для опоросу.

Умови, комфортні для свиноматки

  • Комфортна температура утримання — 19−21 °C.
  • Забезпечення свіжим повітрям.
  • Помірний повітротік (без протягів).
  • Вологість повітря — до 70%.
  • Вільний доступ до води.
  • Наявність систем охолодження для зниження теплового стресу (наприклад, крапелювання).
  • Достатній розмір станка, що дозволяє свиноматці стояти й рухатися.

Довідка

Для визначення основних причин падежу новонароджених поросят французькі дослідники провели масштабне дослідження, у якому взяли участь 146 свиноферм, де з 40 101 живонароджених тварин загинуло 7928 (майже 20%).

Для аналізу з кожного господарства у випадковому порядку відібрали у середньому 18,1 ± 5,62 свиноматок і провели патанатомічний розтин всіх загиблих у їхніх гніздах поросят.

У результаті виявили, що у 85% випадків падіж поросят упродовж перших 48-ми годин після опоросу спричиняє:

  1. Загибель під час опоросу — 23%.
  2. Загибель нежиттєздатних поросят з малою масою на момент народження — 21%.
  3. Загибель до або під час опоросу з ознаками сепсису — 17%.
  4. Муміфікація — 11%.
  5. Задушення — 8%.
  6. Голодування — 5%.
  7. Інші причини — 15% (захворювання у гострій формі, анемія, загибель до опоросу з ознаками аутолізу тканин).

У решті 15% випадків причинами падежу були: хвороби у гострій формі, загибель до опоросу з ознаками аутолізу тканин, анемії.


PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» № 2 (50), квітень 2019р.