Водночас Україна та Росія забезпечують 19% світових постачань ячменю, 14% пшениці, 4% кукурудзи, і на них припадає понад третина світового експорту зерна. Вони також є основними постачальниками ріпаку та займають 52% світового ринку експорту соняшникової олії. Світові поставки добрив також сконцентровані, а основним виробником є Російська Федерація.
Участь у світовому виробництві окремих сільськогосподарських культур (прогноз на 2016/17−2020/21 рр.). Fuente: ФАО.
Порушення ланцюжка постачання та логістики українського та російського виробництва зернових та олійних культур, а також обмеження на російський експорт матимуть значні наслідки для продовольчої безпеки. Це особливо актуально для п'ятдесяти країн, які залежать від Росії та України на 30% і більше у постачанні пшениці. Багато хто з них — найменш розвинені країни або країни з низьким рівнем доходу, що відчувають дефіцит продовольства в Північній Африці, Азії та Близькому Сході. Багато країн Європи та Центральної Азії залежать від Росії у постачанні добрив більш ніж на 50%, і брак добрив там може тривати до наступного року.
Ціни на продовольство, які вже зростали з другої половини 2020 року, сягнугли історичного максимуму у лютому 2022 року через високий попит, виробничі та транспортні витрати, а також перебої в роботі портів. Світові ціни на пшеницю та ячмінь, наприклад, зросли на 31% протягом 2021 року. Ціни на ріпакову та соняшникову олію зросли більш ніж на 60%. Високий попит та нестабільні ціни на природний газ також призвели до зростання вартості добрив.
PigUA.info за матеріалами pig333.com