Упровадження компартментів щодо АЧС в Україні

  • 1459
  • 67
©

Нині підтвердження АЧС стає «вироком» для діяльності сусідніх свинарських підприємств, адже загрожує якщо не ліквідацією поголів’я, то карантином і обмеженнями торгівлі. При цьому є дієвий інструмент, здатний захистити відповідальних операторів ринку, які дотримуються найвищого рівня біобезпеки господарств, — компартментизація. Що потрібно, щоб впровадити його в Україні, пояснив Віталій Башинський, експерт з ветеринарії та безпечності харчової продукції Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), під час ІІ Національної конференції з АЧС.

Віталій Башинський, експерт з ветеринарії та безпечності харчової продукції Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО)

ІНСТРУМЕНТИ ЗБЕРЕЖЕННЯ РЕЖИМІВ ТОРГІВЛІ В УМОВАХ АЧС

Згідно з Кодексом здоров’я наземних тварин МЕБ (Всесвітня організація охорони здоров’я тварин — ВООЗт), є два інструменти, які дозволяють довести епізоотичне благополуччя та зберегти можливість продовжувати торгівлю, в тому числі зовнішню,— зонування й компартментизація.

Зонування

Передбачає виокремлення зони або території, обмеженої природними, штучними та/або адміністративними межами, на відстань, визначену згідно з ветеринарно-санітарними вимогами, інструкцією та рекомендаціями відповідних міжнародних організацій. У ній субпопуляція свиней має відмінний ветеринарний статус щодо АЧС та підпадає під заходи нагляду, контролю та біологічної безпеки.

При цьому весь комплекс заходів щодо організації та підтвердження зони, вільної від АЧС, є відповідальністю компетентного органу держави, який реалізує його з власної ініціативи та за рахунок своїх ресурсів і кошів з державного бюджету.

Головними особливостями зонування є:

  • прозорі вимоги до ідентифікації всієї популяції зони (дуже важливо для простежуваності руху тварин);
  • чітка та прозора процедура простежуваності при переміщенні тварин та продукції з них;
  • можливість застосування жорсткіших заходів контролю благополуччя території зони.

Проте виконати ці вимоги в умовах України складно, оскільки:

  • немає прозорих та простих до виконання операторами ринку, утримувачами тварин вимог до ідентифікації тварин;
  • процедура простежуваності при переміщенні тварин і тваринницької продукції теж неможлива, оскільки тварин не ідентифікують, а паперові носії простежуваності продукції скасовані, тоді як електронні поки не запроваджені;
  • запровадження жорсткіших заходів контролю благополуччя тварин у межах зони обмежене браком коштів та широти повноважень компетентного органу;
  • до особистих селянських господарств цей інструмент фактично застосувати не можна.

Тож, з огляду на те, що немає реєстру кількості свійських тварин (унеможливлює ідентифікацію та контроль їх перевезень), не відома популяція диких кабанів та вектор їх переміщення, а відповідно й вектор поширення захворювання, застосування зонування в Україні є досить проблематичним.

Компартментизація

У разі застосування цього інструмента свиноферми можуть отримати статус компартмента щодо АЧС — поголів’я свиней одного чи кількох господарств, які мають єдину систему управління біологічною безпекою, що отримала окремий ветеринарно-санітарний статус з АЧС.

На відміну від зонування, комплекс заходів щодо організації та запровадження компартмента на 90% реалізують оператори ринку за власний рахунок і лише на 10% (міжнародні заходи щодо підтвердження статусу компартмента та його міжнародного визнання) — держава.

В Україні можливість впровадження компартмента прописана в новій редакції Інструкції щодо профілактики та боротьби з африканською чумою свиней (наразі на стадії погодження).

ЩО ПОТРІБНО ДЛЯ ПОВНОЦІННОГО ЗАПРОВАДЖЕННЯ КОМПАРТМЕНТА В УКРАЇНІ?

По-перше, чітко сформувати поняття та процедуру надання статусу компартмента. По-друге, встановити дієві правила планування та дотримання біобезпеки в підприємстві. По-третє, внести низку змін до відповідних нормативних документів (таблиця 1).

ДІЮЧІ ПРАВИЛА ТА ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО НЕДОПУЩЕННЯ ТА БОРОТЬБИ З АЧС — ОСНОВА КОМПАРТМЕНТИЗАЦІЇ

Наразі Інструкція щодо профілактики та боротьби з африканською чумою (далі — Інструкція) є єдиним нормативним документом, що регламентує питання біобезпеки свиногосподарств.

Так, згідно з Інструкцією, з метою недопущення та боротьби з АЧС підприємство має дотримуватися закритого режиму роботи, який передбачає виконання обов'язкових і додаткових (оператор застосовує для підтримання високого рівня біобезпеки) вимог (таблиця 2).

ПРОЦЕДУРА ОТРИМАННЯ КОМПАРТМЕНТА

1. Створення експертної групи та самооцінка господарства на рівні відповідності встановленим вимогам

Самооцінка — комплекс заходів, що здійснює група експертів, компетентних у сфері біобезпеки, ветеринарії, тваринництва, зооінженерії, спрямованих на визначення повної або часткової відповідності діючим вимогам, ситуаційне моделювання із висновками, оцінка тенденцій та застосування найкращих практик у сфері організації біологічної безпеки чітко визначеної території (субпопуляції тварин).

Реальна оцінка ризиків експертами щодо біологічної безпеки (працівники власного підприємства чи інших операторів ринку, спеціалісти компетентного органу, незалежні експерти тощо) включає:

  • аналіз шляхів занесення збудника;
  • визначення шляхів внутрішнього переміщення збудника;
  • оцінку можливості диверсій з боку сторонніх осіб;
  • підготовку плану біологічної безпеки (ПББ);
  • розробку та запровадження стандартних операційних процедур (СОП) реалізації заходів ПББ;
  • проведення навчання та визначення його ефективності;
  • симуляцію зовнішнього аудиту щодо визначення рівня біологічної безпеки.

2. Складання та підтвердження дієвості плану біобезпеки

План біологічної безпеки — документ, що визначає потенційні шляхи занесення та розповсюдження АЧС в зонах або компартменті з вичерпним переліком заходів, які приймаються та плануються з метою мінімізації ризиків, пов’язаних із АЧС (або іншими хворобами), згідно з ветеринарно-санітарними вимогами та рекомендаціями відповідних міжнародних організацій.

План біологічної безпеки повинен містити такі розділи:

  1. Потенційні шляхи занесення та поширення в компартменті збудників, щодо яких компартмент був встановлений. Це — переміщення тварин, гризунів, диких тварин, повітряних сумішей, членистоногих, транспортних засобів, персоналу, біологічних продуктів, обладнання, контамінованих предметів, кормів, води, системи відводу відходів та ін.
  2. Аналіз здатності збудника виживати в умовах навколишнього середовища, відповідно до чого виділяють ключові пункти контролю за кожним зі шляхів занесення і поширення (транспорт, люди, тварини, корми тощо).
  3. Опис кожного заходу (політика) з метою зниження ризику щодо кожного з ключових пунктів контролю.
  4. Стандартні операційні процедури — інструмент, що підтверджує дієвість впровадження заходів, адже має вигляд прописаного алгоритму дій (дотримуються всі спеціалісти, які беруть участь у виконанні певного заходу ПББ), який легко впроваджувати і перевіряти. СОП застосовують щодо: всіх операцій, які визначають як заходи зниження ризику; всіх покрокових дій щодо контролю цих заходів; прийняття коригуючих заходів; перевірки всього процесу; ведення журналів.
  5. План реагування на зміни, що передбачає моніторинг зміни факторів ризику. Повинен залежати від рівня поширення захворювання і зростання ризику інфікування господарства.
  6. Процедури термінових повідомлень та обміну інформацією із компетентним ветеринарним органом.
  7. Програма навчання персоналу для того, щоб всі особи, залучені до забезпечення біологічної безпеки, мали необхідний обсяг знань у цій сфері.
  8. Впровадження програми нагляду щодо ефективності заходів (здійснюють зовнішні експерти).

У будь-якому разі ПББ повинен надавати компетентному органу (інспектору) достатню інформацію, що дозволяє оцінити його ефективність з урахуванням рівня ризику відносно кожного зі способів занесення збудника. Ці відомості повинні бути структуровані аналогічно принципам аналізу ризиків та контролю в критичних точках (НАССР). Обов'язкова також щорічна переоцінка ризиків з біологічної безпеки, пов'язаних з усіма операціями, проведеними в компартменті, що повинна документуватися. Залежно від результатів переоцінки, для зниження ймовірності занесення збудника хвороби в компартменті повинні вживати конкретні та задокументовані заходи зниження ризиків.

3. Заявка на утворення компартмента щодо однієї або кількох хвороб

Підприємство, яке вживає найсуворіших заходів біобезпеки, переконане в їх ефективності та хоче отримати статус компартмента, подає відповідну заяву до компетентного органу. Водночас, оператор може впровадити компартмент не тільки щодо АЧС, але і щодо інших хвороб. Принцип ідентичний.

4. Інспекція (аудит) компетентного органу. Висновки.

Зауваження і врахування зауважень

Інспекцію здійснює компетентний орган на підставі фізичного та документального підтвердження виконання вимог Інструкції, ветеринарного законодавства та рекомендацій відповідних міжнародних організацій.

У ході аудиту має бути забезпечено та доведено фактичне виконання: наявності людських, матеріальних і фінансових ресурсів для забезпечення високого рівня біобезпеки; технічної готовності виробничого сектору та застосовуваної системи виробництва; високого рівня готовності ветеринарної служби господарства/господарств здійснювати нагляд за АЧС та діагностику; дієвості плану біобезпеки компартменту.

Водночас, оператор ринку повинен додатково забезпечити:

  • доведення високого статусу здоров’я господарства;
  • затвердження плану і виконання заходів біологічної безпеки щодо АЧС;
  • реєстрацію, документування переміщень свиней та працівників господарства;
  • упровадження системи гарантій виконання задекларованих заходів;
  • моніторинг ефективності заходів, які застосовують;
  • документування заходів з виправлення недоліків, нагляду, оперативного декларування фактів та ведення необхідних реєстрів.

Для отримання статусу компартмента щодо АЧС оператор ринку має надати компетентному органу попередній звіт про наявність/відсутність моніторингу щодо АЧС. У подальшому такий звіт має оновлюватися не рідше разу на рік.

За результатами інспекції компетентний орган готує рішення (висновок), де підтвержує високий рівень біобезпеки/вносить зауваження, які потрібно врахувати для отримання статусу компартмента.

5. Відповідне рішення компетентного органу, підтверджене документально

Компетентний орган повинен вести на власному сайті Реєстр компартментів щодо АЧС та здійснювати заходи з інформування та погодження, передбачені у статті 5.3.7 Кодексу здоров’я наземних тварин Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (МЕБ).

Водночас, виникнення загроз та/або невідповідностей системи біобезпеки компартменту, а також інфікування субпопуляції збудниками хвороб свиней можуть спричинити негативні наслідки для оператора ринку: призупинення та/або відкликання статусу компартмента або призупинення видачі ветеринарних сертифікатів.

6. Постійне удосконалення

Плану біобезпеки, підтвердження статусу

Удосконалення ПББ — важливий аспект в підтриманні статусу компартмента, адже, якщо план біобезпеки «статичний» та не враховує тенденції поширення й контролю захворювань, що є в регіоні/у країні, компартмент втратить свою актуальність.

Перевірити відповідність ПББ реальним потребам і підтвердити статус компартмента дозволяє спеціальний моніторинг. Регулярні перевірки та контроль здійснює компетентний орган, щоб гарантувати його надійність і цілісність, інспектуючи:

  • здатність ветеринарної служби компартмента підтримувати належний рівень біобезпеки;
  • дотримання вимог Інструкції, ветеринарного законодавства та рекомендацій відповідних міжнародних організацій (ВООЗт щодо АЧС);
  • достовірність інформації, що надається менеджментом компартмента.

При цьому, перевірці насамперед підлягає:

1. Ефективність фізичних та процедурних бар’єрів, які значною мірою впливають на непроникність компартмента, зокрема:

  • непроникність огорожі (фізична перевірка цілісності та непроникності, перевірка наявності та текстового наповнення СОП, а також періодичності контролю оператором ринку);
  • безумовність дотримання правил проходження санітарного пропускника (фізична перевірка проходження санпропускника з ідентифікацією ознак невиконання вказаного у СОП алгоритму проходження санітарного пропускника, повне перевдягання — без винятків та компромісів);
  • зниження ризику аліментарного зараження (перевірка режимів та здатності термічного знезараження корму, оцінка постачальників за цим показником з боку оператора ринку, застосування еквівалентних засобів — обґрунтування доказів еквівалентності);
  • мінімізація перетину периметру транспортом (докази та фактичне підтвердження наявності внутрішнього транспорту, завезення корму, вивезення гною та трупів, тамбурні площадки для перевантаження, демаркаційні рампи із СОП щодо роботи персоналу з обох боків).

2. Ефективність оцінки ризиків плану біобезпеки компартмента, а саме:

  • оцінка та визначення потенційних шляхів занесення (план господарства, залягання ґрунтових вод, роза вітрів, розміщення об’єктів в радіусі 3-ох км, моніторинг епізоотичного благополуччя прилеглих територій, схеми доріг та стежок, дані таксації по дикому кабану, список мисливців тощо. Повного переліку не існує, оцінюється глибина оцінки та компетентність групи експертів оператора ринку);
  • оцінка можливості зараження через воду (результати оцінки ризиків, розроблені заходи щодо контролю місць водозабору, водопідготовки, контролю мікробіологічної якості води з обґрунтованою періодичністю, ризики затоплення свердловин, доступ до дощової води тощо);
  • проведення внутрішнього моніторингу циркуляції збудника (активний та пасивний моніторинг повинен бути розроблений та документально доведений, періодичність обґрунтована. СОП щодо визначення підозр, дослідження трупів, СОП відбору, транспортування і маркування зразків, заходи у випадку підозри, порядок термінових повідомлень компетентному органу про підозру тощо);
  • ідентифікація, реєстрація тварин та переміщень (СОП щодо ідентифікації тварин, в т.ч. заборона переміщення новоприбулих неідентифікованих тварин, СОП щодо реєстрації всіх переміщень, ведення записів щодо ветеринарних обробок із вказанням груп тварин, препаратів, каренції).
  • проведення внутрішнього моніторингу циркуляції переносників збудника (активний та пасивний моніторинг ефективності дезінсекції та дератизації повинен бути доведений внутрішніми програмами контролю).

Аудит компартмента потрібно здійснювати щонайменше раз на рік!

7. Отримання усіх переваг від окремого зоосанітарного статусу

За умови негативних результатів моніторингу АЧС в компартменті окремий зоосанітарний статус підприємства гарантує:

  1. Збереження поголів’я при потраплянні господарства (компартмента) в межі неблагополучного пункту.
  2. Забезпечення безперервності виробництва та реалізації продукції. Збереження ринку в умовах епізоотичного неблагополуччя.
  3. Зниження ступеня ризику відповідно до оцінки компетентного органу та проведення самооцінки.
  4. Виокремлення із загального списку підконтрольних об’єктів компетентного органу.
  5. Підвищення вартості бізнесу за рахунок зниження страхових ризиків.

PigUA.info за матеріалами жуоналу «Прибуткове свинарство» №6 (48), грудень 2018 р.

comments powered by Disqus