Вакцинування проти ілеїту: альтернатива антибіотикам і дієвий метод контролю захворювання

  • 1459
  • 67
©

Сучасна тенденція до зниження застосування антибіотиків у свинарстві сприяла пошуку альтернативних стратегій контролю захворювань свиней. Зокрема, впродовж останніх років вакцинування від ілеїту — одного з найпоширеніших захворювань свиней у всьому світі — стало популярним методом профілактики кишкових розладів. Проте очікують, що інтерес до нього лише зростатиме, зважаючи на економічну загрозу хвороби та необхідність «безпечного» її контролю.

За матеріалами статті Петри Маас, «Вакцина проти ілеїту: альтернатива антибіотикам?», www.pigprogress.net

ІЛЕЇТ СВИНЕЙ

Етіологія та патогенез

Ілеїт — одне з найпоширеніших захворювань шлунково-кишкового тракту свиней в усьому світі, яке спричиняє бактерія Lawsonia intracellularis. Вона проникає в клітини внутрішньої оболонки кишки (частіше — тонкої, рідше — товстої) і, розмножуючись, виснажує клітини, знищує ворсинки і поглиблює впадинки між ними. Таким чином, кишечник втрачає поглинаючу здатність, потовщується і покривається «горбками» в місцях інфікування. Запальний процес супроводжується втратою червоних і деяких білих клітин крові, а також заражених клітин епітелію. Пошкоджена слизова оболонка виділяє менше слизу, що знижує засвоювану здатність кишечника й тим самим зменшує перетравлення корму та прирости. У деяких випадках бактерія може спричиняти кровотечі або падіж через пошкодження кровоносних судин кишечника. Проте найбільша небезпека бактерії — створення сприятливих умов для розвитку в організмі вторинних інфекцій.

L. intracellularis є досить стійкою до умов зовнішнього середовища (за температури 5−15 °С здатна виживати у фекаліях упродовж 2-ох тижнів), але за допомогою дезінфікуючих засобів на основі йоду чи аміаку (у високих концентраціях) її можна повністю знищити. Утім, складність ерадикації збудника ілеїту полягає насамперед у неможливості раннього розпізнавання хвороби, адже вона може перебігати в клінічній та субклінічній формах, проявляючись як:

  • кишковий аденоматоз, пов’язаний зі слабким розмноженням клітин оболонки кишечника;
  • некротичний ентерит клітини оболонки кишечника розмножуються, але швидко гинуть і відмирають, утворюючи потовщення в тонкому кишечнику;
  • запалення кінцевої частини тонкого кишечника;
  • проліферативна геморагічна ентеропатія сильна кровотеча в тонкому кишечнику.

Клінічні ознаки та ураження

Залежно від форми перебігу ілеїт проявляється різними клінічними ознаками.

Кишковий аденоматоз свиней переважно спостерігають у свиней віком 5−20 тижнів. Тварини виглядають здоровими, мають добрий апетит, але близько 25% свиней з групи страждає хронічною діареєю (фекалії кашоподібні, жовтуватого кольору з домішками неперетравленого корму, водянисті) не досягаючи забійної кондиції вчасно. При патологоанатомічному розтині спостерігають потовщення, набряк і проліферацію кишечника.

Некротичний ентерит — тяжча форма кишкового аденоматозу, при якій слизова оболонка кишечника розривається і відмирає. Водночас потовщується м’язова оболонка в області клубової кишки. Вторинна інфекція, як правило, загострює захворювання. Хворі свині виглядають блідими, анемічними, блюють, фекалії з домішками крові.

Проліферативна геморагічна ентеропатія насамперед уражає свиней старшого віку. Тварини виглядають блідими, худнуть, страждають на кров’янисту діарею, у них знижується температура тіла. При патанатомічному розтині загиблої свині можна спостерігати характерні зміни: вміст просвіту кишечника темно-коричневого кольору; край клубової кишки потовщений та блідий, а його внутрішня оболонка вкрита складками; тканини внутрішньої оболонки враженого кишечника часто омертвілі; лімфатичні вузли збільшені, наповнені кров’ю. Відсоток падежу при такій формі ілеїту може сягати 10−20%, тварини гинуть як правило через 1−2 доби після зараження.

Останнім часом часто спостерігають безсимптомний перебіг (субклінічна форма) хвороби, який проявляється лише зниженням приростів, погіршенням конверсії корму внаслідок порушення травлення, збільшенням терміну відгодівлі.

Разом із тим, варто брати до уваги, за клінічними ознаками ілеїт може «маскуватися» під інші захворювання: дизентерію, клостридіоз, сальмонельоз, епідемічну діарею свиней, цирковірус свиней 2-го типу, геморагічний синдром кишечника, виразку шлунку тощо.

Діагностика захворювання

Починається з вивчення анамнезу захворювання на фермі, клінічного огляду тварин, патологоанатомічного розтину загиблих свиней та забору зразків (кров, фекалії, тканини кишечника) для лабораторної діагностики. Діагноз на ілеїт підтверджують лабораторними дослідженнями, включаючи гістологічне (дає змогу визначити рівень ураження ворсинок кишечника), виявлення антигену до L. intracellularis (імуноістохімія, полімеразна ланцюгова реакція) та антитіл у сироватці крові (імуноферментний аналіз, ELISA). Для цього зазвичай відбирають 50−55 зразків від тварин різних вікових груп свиней.

Лікування захворювання

Антибіотикотерапія: тилозин, енрофлоксацин і хлортетрациклін, тіамулін, тілмікозин. Оптимально застосовувати їх через 2 тижні після інфікування, коли спостерігатиметься сероконверсія до збудника. Тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання, дози й чутливості до збудника протимікробного препарату і може тривати від 3-ох днів до 3-ох тижнів. Водночас, неналежне лікування ілеїту антибіотиками може спричинити резистентність та погіршити здоров’я кишечника і тим самим сприяти інфікуванню іншими кишковими патогенами, наприклад Salmonella.

Більше того, у світі зростає тиск громадськості щодо зменшення застосування антибіотиків у сільськогосподарському виробництві (в європейських країнах з 2006-го року заборонено застосування антибіотиків-стимуляторів росту, в США така заборона діє з 2016-го року), що загострює потребу в пошуку рівноцінної альтернативи антимікробним препаратам. Такими можуть бути живі вакцини, які допомагають попередити захворювання, формуючи імунітет тварин проти певних хвороб. Безперечно, вони повністю не замінять, але можуть знизити застосування антибіотиків, не погіршуючи виробничі показники і здоров’я свиней.

Контроль і профілактика захворювань

Передбачає дотримання доброї гігієни і менеджменту шляхом:

  • уникнення переповнення загонів;
  • обов’язкового карантинування придбаних тварин та зниження стресу від зміни умов утримання;
  • контролю руху поголів'я з дотриманням принципу «порожньо-зайнято»;
  • чищення та дезінфекції загонів після кожної партії свиней за допомогою фенольних миючих засобів і дезінфектантів, що містять йод та аміак;
  • підтримання чистоти, сухості в загонах і належного мікроклімату у виробничому приміщенні;
  • забезпечення свиней достатньою кількістю питної води;
  • ізолювання хворих свиней в спеціальних загонах (для недопущення контакту зі здоровими тваринами) та їхнього лікування специфічними препаратами проти L. Intracellularis.

Наразі основним методом профілактики ілеїту є вакцинування.

Коментар експерта

Олена Айшпур, доктор ветеринарних наук, завідувач лабораторії бактеріальних хвороб тварин Інституту ветеринарної медицини НААН.

«Перші повідомлення про ілеїт в Україні зафіксували у 2008−2009-му роках, а фундаментальне вивчення хвороби почали вчені Інституту ветеринарної медицини НААН у 2011-му. Вони провели епізоотичні обстеження, клінічні, патологоанатомічні, цитологічні, серологічні та гістологічні дослідження на наявність проліферативної ентеропатії свиней. При цьому встановили, що хвороба має значне поширення серед свинопоголів'я України і може негативно впливати на економічні показники галузі. Із 11-ти свинарських господарств із 7-ми областей на момент дослідження лише два були вільними від ілеїту.

При цьому інфекція мала тенденцію до широкого розповсюдження (36% позитивних зразків), в тому числі: серед свиней на відгодівлі (28,9%) та племінних тварин (кнури — 90% серопозитивних, свиноматки — 42,1%, ремонтні свинки — 65,9%). Особливого поширення захворювання набуло на свинокомплексах, які імпортують ремонтне поголів'я з країн, де заборонено або діють обмеження щодо застосування антибіотиків.

Незважаючи на це, проліферативна ентеропатія свиней в Україні недостатньо вивчена.

Не завжди спеціалісти ветеринарної медицини мають змогу вчасно діагностувати та диференціювати хворобу, а, отже, і попередити економічні збитки від неї.

Вона зазвичай має ознаки хронічного перебігу і, якщо не проводити профілактичні та лікувальні заходи, збитки для підприємства можуть зрости на 30−60% через загибель свиней, зростання затрат на лікування, недосягнення товарних кондиції (схуднення тварини після видужання) та збільшення терміну відгодівлі тощо.

Попередити такі збитки дозволяє вакцинування проти ілеїту. Проте хочу окремо підкреслити для виробників: якщо в господарстві безконтрольно використовують або зловживають застосуванням антибактеріальних препаратів, ефекту від імунізації можна не отримати. Це особливо важливо, оскільки вакцина — жива».

Важливо

Економічні наслідки ілеїту

Залежать від перебігу хвороби, але навіть легка чи субклінічна форма без жодних клінічних ознак, може мати значний економічний вплив через зменшення приростів, порушення конверсії корму, неоднорідності свиней на момент забою, триваліший період досягнення забійної маси і більший відсоток вибраковування тварин. Наслідки гострої форми ілеїту серйозніші, адже до згаданих наслідків додається падіж свиней.

ВАКЦИНУВАННЯ ПРОТИ ІЛЕЇТУ

Сприяє формуванню імунітету в місці локалізації інфекції. Оскільки L. intracellularis — внутрішньоклітинний кишковий патоген, місцевий і клітинний імунітети ключові у захисті тварин проти ілеїту.

Застосування живої вакцини «запускає» імунну реакцію організму, адже вона максимально імітує природну інфекцію за рахунок живих клітин L. Intracellularis в її складі. Головне при цьому, щоб вакцина потрапила безпосередньо в місце локалізації збудника — кишечник. Тому для успішної вакцинації проти ілеїту атенуйована (ослаблена та позбавлена вірулентності) вакцина застосовується перорально, наприклад, з водою, яку споживають тварини. Проте, щоб досягти максимальної користі від вакцинування, варто враховувати кілька аспектів.

Діагностика і час щеплення

Перш ніж вакцинувати свиней проти ілеїту, захворювання слід підтвердити лабораторними дослідженнями. Імунізувати поросят можна з 3-тижневого віку. Простий, зручний та ефективний спосіб вакцинування свиней — з водою.

Уникайте одночасного застосування антибіотиків під час вакцинування

Це може зашкодити живим бактеріям, що входять до складу вакцини. Тому не рекомендують застосовувати антибіотики, ефективні проти Lawsonia, впродовж щонайменше тижня в період вакцинування (три дні до, у день і три дні після щеплення) — рисунок 1. Також не варто обробляти воду хлором, підкислювачами або пероксидом у день вакцинування.

Рисунок 1

Якість питної води

Ефективність вакцинування залежить від якості води, з якою тварини отримають вакцину. Тому дотримуйтеся перевіреного правила: «Якщо ви не пили б воду, зважаючи на її зовнішній вигляд або запах, не слід давати її тваринам». Вода з системи водопостачання для свиней має регулярно проходити перевірку на перевищення вмісту хлору, заліза й інших шкідливих речовин. Щоб знизити рівень хлору у воді, слід додавати стабілізатори, наприклад, тіосульфатний синій або знежирене молоко.

Вибір оптимального методу вакцинування

Є три способи перорального введення вакцини проти ілеїту:

  1. за допомогою дозатора для перорального ведення;
  2. додавання вакцини в систему водопостачання;
  3. ведення препарату до підкорму поросят.

Вибір способу залежить від групи тварин. Приміром, відлученців краще вакцинувати, застосовуючи дозатор. Старшим свиням вакцину часто дають із водою через систему водопостачання.

Разом із тим, незалежно від методу, вакцинування проти ілеїту дозволяє знизити негативний вплив L. Intracellularis, а також покращити прирости тварин, конверсію корму та зменшити падіж свиней (таблиця 1). Ще один позитивний ефект — зменшення застосування антибіотиків за рахунок скорочення випадків захворювання тварин. Тому вакцинування — альтернативний спосіб підтримання високого статусу здоров’я свиней і, водночас, ефективний метод підвищення прибутковості свинарства за рахунок досягнення кращих виробничих показників.

Таблиця 1

Коментар експерта

Віталій Піотрович, кандидат ветеринарних наук, технічний спеціаліст зі свинарства компанії Boehringer Ingelheim

«Для контролю ілеїту потрібен комплекс заходів, спрямованих на підтримання високого рівня гігієни у підприємстві, відповідна організація та менеджмент виробництва. Важливо перед кожною постановкою нової групи тварин проводити ретельне і часте миття виробничих приміщень водою під тиском. Важливим елементом контролю є дотримання принципу «порожньо-зайнято». Перед кожною новою групою тварин треба ретельно мити виробниче приміщення водою під тиском, проводити якісну та ефективну дезінфекцію.

Щодо специфічних засобів контролю, можна застосовувати хіміопрофілактику із використанням антибіотиків і вакцинопрофілактика сучасними біологічними препаратами. Для профілактики та лікування найчастіше застосовують тилозин. Також рекомендують тіамулін, тетрациклін і макроліди. Але важливо пам’ятати, що ефективність хіміотерапії проліферативної ентеропатії свиней значною мірою залежить не лише від вибору антибіотика, а й від часу його введення в організм тварин. Для цього необхідно знати серологічний профіль стада. І що важливо, антибіотик потрібно вводити як свиням із клінічними симптомами захворювання, так і тваринам, що контактують з ними. Оптимально вводити його перорально, із кормом чи водою впродовж трьох тижнів у дозі 100 ррm тилозину, або 120 ррm тіамуліну, або 400 ррm хлортетрацікліну.

Разом із тим, щеплення тварин проти ілеїту — оптимальний метод контролю цього захворювання.

Вакцинація є економічно виправданою і раціональною, адже численними дослідженнями в Європі, Азії та США доведено, що виробники свинини, які щеплюють тварин проти ілеїту, збільшуючи прибуток приблизно на 5 євро/голова. Насамперед за рахунок покращення таких параметрів:

  • збільшення середньодобових приростів (на 35−53 грам/доба);
  • покращення конверсії корму (на -0,07- -0,35);
  • рівномірний ріст тварин;
  • зменшення випадків клінічного прояву, відповідно менші витрати на лікарські засоби;
  • менший рівень летальності та вибраковування (на 0,4−1,6%).

Наразі в Україні доступна вакцина проти ілеїту, що складається із авірулентної культури штаму MSB3903 Lawsonia intracellularis. Її застосовують перорально в дозі 2,0 см3 для активної імунізації поросят у період відлучення, а з 3-тижневого віку та старше для зменшення ураження кишківника, спричиненого збудником Lawsonia intracellularis, а також для зменшення варіабельності росту через погіршення середньодобових приростів, спричинених захворюванням.

Важливо, що саме пероральний метод вакцинування цілковито імітує природній шлях проникнення кишківного патогену та забезпечує місцевий імунітет саме там, де може розвинутися інфекція — у слизовій оболонці кишківника.

Крім того, ефективність вакцинування підтверджена понад 15-річним досвідом застосування для понад 500 мільйонів свиней. Це сприяло розширенню програми профілактики ілеїту шляхом вакцинування в Європі на 35% у 2014−2015-му роках і імунізації понад половину свиней на відгодівлі в Північній Америці станом на сьогодні».


PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» № 2 (50), квітень 2019р.

comments powered by Disqus