— Чому поєднали свій життєвий шлях з аграрним сектором?
Аведіс Маркарян: Люблю виробництво, живий початок! Люблю спостерігати за відродженням! Тваринництво — це живий бізнес, який приносить не тільки задоволення, а й користь суспільству. До того ж знаходимося в центральній частині України, де родючі землі. А значить, маємо добру основу — кормову базу. Свинина ж — традиційний національний продукт. Звідси, до речі, і назви двох наших перших господарств.
Лариса Недолужко: «Першим класом» освіти в тваринництві стало підприємство «Національний колорит». Старт одразу взяли з 500 свиноматок. Досвід здобували на практиці: щодня на фермі, спостерігали за процесами, працівниками, радилися з консультантами. Поступово відсортували потрібне і зрозуміли, що можемо продовжувати розвиватися. Так «Національний колорит» трансформувався в «Національний смак», підприємство вдвічі більше за розміром. Однак і цього масштабу стало замало. Третє творіння — найсучасніше — ТОВ «Сімада» на 1800 свиноматок у повному циклі. Тільки поглянувши на виробничі корпуси підприємства ззовні і в середині, одразу зрозумієте, наскільки особливе до нього ставлення. Це не просто місце, де вирощують свиней. Тут все зроблено за найвищими стандартами для комфорту працівників і тварин. Таке ставлення до справи має «віддачу» від усіх, хто працює на об’єкті. Це для нас багато значить! Адже люди повинні не тільки вміти працювати, а хотіти це робити. Свинарство — командна робота. Любити її повинен і власник, і дирек
тор, і оператор, і охоронець ферми. Тоді буде результат!
— Рівень, якого ви досягли у свинарстві, — це роки роботи. Сьогодні вже добре знаєте, що це за бізнес, і як його розвивати. Але починали з «чистої сторінки» і одразу з повноцінного проекту в повному циклі. Не було сумнівів одразу «пірнути з головою»?
Аведіс Маркарян: Дійсно, це вже сьогодні ми навчені і знаємо про «підводні камені» та як їх оминати. Однак поки цей досвід здобули, багато «гуль» набили. Головне, мабуть, що були до цього готові. Я особисто не визнаю пів мір. Ти або любиш, або ні. Наполовину не вийде. І в житті, і в бізнесі той самий принцип. Проте хочеться, щоб всі кращі технології, які застосовують у вирощуванні свиней глобально, доходили до нас не «методом тику». Наші оператори господарств здатні виконувати найскладніші задачі, але треба багато часу, поки навчаться це робити. Брак доступу до світового банку знань та практичних навичок гальмує наш розвиток. За винятком цього вітчизняним виробникам нічого не заважає бути в лідерах. Люблю слова: «Заробити гроші — це сміливість, зберегти — розум, а примножити — мудрість». Нам усім треба мудрості!
Лариса Недолужко: Лише на «Сімаді» можемо говорити про повноцінний закритий цикл. Ми придбали прабатьківське стадо, для того щоби самостійно відтворювати племінне ядро, від якого отримуватимемо якісний ремонтний молодняк. Таке рішення приймали насамперед з огляду на біобезпеку. Хоча воно нівелює і багато інших ризиків — нестабільність на валютному ринку, значні затрати, пов’язані з регулярним завезенням поголів’я, тощо. — Племінний напрям роботи не розглядаєте? Лариса Недолужко: Поки ні. Будьякий продукт повинен мати збут. За нашими оцінками, ринок племінних тварин насичений. А значить, це не перспективний напрям, принаймні поки. Племінне ядро, яке маємо, використовуватимемо для забезпечення власних потреб у ремонтному молодняку.
— У вашій моделі успішного бізнесу яку роль відіграє генетика?
Лариса Недолужко: Одну з пріоритетних. Обираючи генетику свиней, орієнтувалися не лише на виробничі показники, але й на простоту в роботі та якість туш. Свідомі, що генетика свиней не вирішує всіх проблем і до кожної потрібен свій підхід. Ми навчилися працювати з PIC, щоб отримувати максимум, який ці свині можуть дати.
— Свинарство, як і інші тваринницькі галузі, зіштовхнулося з трьома викликами, що визначатимуть розвиток у найближче десятиліття: стандарти благополуччя тварин, екодружність виробництва та боротьба з антбіотикорезистентністю. Ви до них готові?
Лариса Недолужко: Вимоги до благополуччя вивчили та почали впроваджувати на етапі реконструкції корпусів. Площа на голову, розмір щілин у підлозі, групове утримання поросних свиноматок — все відповідає стандартам. У напряму зменшення впливу на екологію також зроблено чимало. Хоча це один із найскладніших викликів. Свинина — не кондитерська справа (посміхається), а тому запаху не уникнути, хоч усе робиш відповідно до вимог законодавства. Ми сепаруємо гній, рідку фракцію відстоюємо в герметизованих лагунах.
Отримане органічне добриво вносимо на поля. Якщо рентабельність галузі покращиться, розглядаємо можливість впровадження біогазових технологій. Падіж утилізуємо в крематорі. Сьогодні це найефективніша і найкраща з точки зору біобезпеки технологія. Причому не лише для підприємства, а й для суспільства. Бо ті кілька утильзаводів, що ще функціонують, переробляють мінімум від потреби країни і при цьому потребують повної реконструкції. Щодо антибіотикорезистентності — для нас це питання також пріоритетне. Ми не тільки виробники, а й споживачі! Тому застосовуємо мінімум протимікробних препаратів, виключно з метою лікування свиней. Це непросте завдання. Тому особливо ретельно стежимо за якістю кормів, які згодовуємо тваринам. Це гарантія безпечності нашої продукції та відмінного смаку м’яса.
— Замислювалися над власним брендом, щоб споживач міг відрізнити вашу продукцію?
Аведіс Маркарян: Це у перспективі. Однак поки не завершимо розвивати виробництво, за інші ланки братися не будемо. Підприємство, як дитина, її не можна залишати, допоки не закінчить школу і піде в університет. Нам для цього ще треба попрацювати.
— Як справляєтеся з кризовою ситуацією, що триває в галузі останні півроку? За рахунок чого скорочуєте собівартість?
Лариса Недолужко: Ціни на зернові зросли в рази, ціна реалізації живця «просіла». Рентабельність бізнесу мінімальна. Рятує, що маємо власно вирощену сировину, що дозволяє скоротити вартість кормів. Також переглянули ветеринарну складову. Якщо до кризи використовували дорожчі препарати, то зараз частину замінили на альтернативні вітчизняного виробництва. Оскільки це невелика стаття витрат, то й економія незначна. Однак у непрості часи всі засоби добрі!
— Що стоїть на заваді розвитку свинарського бізнесу в Україні?
Аведіс Маркарян: Людський фактор. Експертів багато, але коли стикаєшся з проблемою і питаєш про допомогу, складається враження, що свинину вони бачили тільки на пательні. Спеціаліст — не той, хто завчив книжку, а той, хто розуміє тварину та її потребу, може встановити причинно-наслідкові зв’язки. Таких працівників знайти не просто, а без них у галузі немає майбутнього. Щодо інших стримуючих факторів, чим би ти не займався і де б ти не розвивав бізнес, вони завжди будуть. Однак часто проблеми з’являються тому, що починають справу, не вивчивши правила роботи, прописані в нормативній базі. А тоді всі довкола стають винні. Чим реальніше дивишся на бізнес і розумієш його, тим легше йти вперед.
— Маєте формулу успіху?
Аведіс Маркарян: Усе просто — це любов до своєї роботи. Якщо є почуття, значить, буде успіх. У такої справи є майбутнє!
PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство» №61