Саймон Грей: «Про завтра свинарства треба думати сьогодні»

  • 1459
  • 67
©

В умовах посиленої ринкової конкуренції виживає той, хто вправніше справляється з економічними викликами. Однак стратегічно виграє цю боротьбу тільки той, хто вже зараз шукає та знаходить рішення для майбутнього. Про те, з якими проблемами сьогодення та майбутнього стикаються глобальні виробники свинини та як їх можна вирішити за допомогою генетики, пояснив міжнародний експерт у царині свинарства Саймон Грей у ході виступу під час VI Міжнародного Дня Свиноферми.

Саймон Грей, міжнародний експерт у царині свинарства, генеральний директор Genesus Inc. у РФ, країнах СНД та ЄС

Сучасний світ дуже швидко розвивається. Винятком не є свинарство. Разом із тим, адаптуватися до постійних змін можна, дотримуючись аксіоми: максимальна продуктивність забезпечує максимальний дохід, мінімізує витрати і гарантує максимальні прибутки. При цьому, основною категорією, яка в кінцевому рахунку має значення, є маса реалізованої свинини, а не ціна реалізації, як звикли вважати українські виробники свинини. Важливо, за рахунок чого можна максимізувати маржинальний дохід (різниця між виторгом від реалізації та змінними витратами, яка залишається на покриття постійних витрат і формування прибутку). Попри те, що всі оператори стикаються з браком одного з найважливіших ресурсів світу — часу, виробничі можливості свиногосподарств суттєво обмежені наявною площею.  Для репродукторів такий «ліміт» — кількість станків для опоросу, для відгодівельників — простір, доступний для розміщення поголів’я. Тому перед виробниками постає задача ефективного використання наявних виробничих площ. Крім того, зі свого боку генетичні компанії вже тривалий час працюють над вирішенням цих питань на генетичному рівні.

Рішення 1: свині з добрим апетитом

По-перше, для досягнення виробничих цілей свинарям потрібні такі свиноматки, які б народжували поросят, яких можна було б відлучити на 21-ий день життя. Це дозволить підвищити оборотність станка опоросу, що значно важливіше за кількість відлученців у розрахунку на свиноматку. Нині не рідкість, коли господарства отримують з одного станкомісця у репродукторі понад 170 гол. на рік.

По-друге, потрібні свиноматки, які б дозволили отримувати понад 4 т живої маси свиней на рік. По-третє, щоб збільшити ефективність використання площ на дорощуванні та відгодівлі (максимізувати кількість реалізованих кг живої маси на одиницю площі) потрібні такі тварини, які б швидко росли навіть в умовах щільного розміщення в загоні. Приміром, найефективніші оператори з одного квадратного метра цеху дорощування та відгодівлі реалізують понад 525 кг за рік.

Тому зараз прогресивні генетичні програми зосереджені на селекції тварин з високим рівнем споживання корму. Так, наприклад, свиноматки, які мають добрий апетит упродовж лактації, менше втрачають товщину шпику, мають високий рівень молочності, що дозволяє поросятам вже на 21-ий день життя досягати маси, достатньої для відлучення, — 7,5 кг. Це дає можливість скоротити підсисний період і тим самим кількість витраченого корму впродовж лактації: 36–38 кг у розрахунку на відлучене порося проти 42–45 кг/порося у середньому. Така економія криється у кращій конверсії кормів лактуючої свиноматками (3:1 проти 5:1 у період поросності).

Не менш важливим є й високе споживання кормів на етапі дорощування та відгодівлі. Так, тварини, які мають добрий апетит, швидше ростуть під час дорощування, а на відгодівлі не такі вибагливі до рецептури, що дозволяє її спростити та здешевити. Тож так можна заощадити на кормах 3–5 дол. США/гол.

Рішення 2: спокійніші тварини — менше роботи

Інша проблема, актуальна для виробників свинини у світі, — брак кваліфікованого персоналу. Вирішити її може вибір невибагливих тварин, за якими зможе доглядати невелика кількість працівників. Так, наприклад, в одному з канадських свиногосподарств з маточним поголів’ям 930  гол. тварин (у репродукторі та цеху дорощування–відгодівлі) обслуговує лише 4-и оператори.

Як це можливо? Наприклад, у канадських нуклеусах відсутня практика супроводу опоросів персоналом та «вирівнювання» гнізд (за винятком випадків, коли свиноматка загинула). Тому завданням генетики була селекція свиноматки, яка зможе самостійно народити та доглядати за своїми поросятами (без допомоги людини). Єдина допомога — годівля досхочу, що суттєво знижує втручання людини у цей процес.

Додатковою перевагою свиней, які споживають багато корму, є те, що в них немає часу та бажання відволікатися на щось інше. Результат — менша агресія, менше випадків канібалізму та бійок, а групи тварин однорідніші. Це зменшує трудовитрати на формування товарної партії свиней для забою, збільшує оборотність дорощування та відгодівлі, а значить, максимізує масу свиней, реалізованих на забій.

Рішення 3: «загартовані» свині

В умовах непростої епізоотичної ситуації в світі постає питання стійкості свиней до різних хвороб. Так, нещодавно лунали заяви генетичних компаній про наміри вирішити це питання за рахунок генного редагування, результатом якого будуть тварини, стійкі, наприклад, до РРСС. Проте нові зміни у законодавстві ЄС прирівняли тварин з редагованим геномом до ГМО, що заборонено у багатьох країнах світу. При цьому проблеми полягають не тільки в політично-законодавчій площині, а й у відношенні споживачів до такої продукції. Саме споживач «задає тон» розвитку ринку, а виробники мають адаптуватися до їх вимоги щодо скорочення використання антибіотиків, підвищення рівня благополуччя тварин. Тому переконувати споживача, що редагування генів не є синонімом ГМО і сам задум є дуже правильним, буде марною справою.

Тому ми підійшли до вирішення цього питання з іншого боку. Головна проблема із захворюваннями свиней полягає в тому, що хворі свині гірше споживають корм. Тому, якщо тварина з самого початку має поганий апетит, у разі хвороби середньодобове споживання може зменшитися настільки, що ріст зупиниться. І, навпаки, тварини, які споживають багато кормів, будуть добре їсти, навіть хворіючи. Цю тезу змогли перевірити на дослідницькій фермі Rock Lake, яка мала високий статус здоров'я поки не «підхопила» РРСС. Так, на перших порах захворювання прирости дещо скоротилися, проте середньодобове споживання корму зростало, що дозволило тваринам втримати прирости на досить високому рівні, незважаючи на проблеми зі здоров'ям.

Крім того, за допомогою геноміки відбираємо свиней із сильною імунною відповіддю (High Immune Response). Ця риса закладена на генетичному рівні й дозволяє тваринам швидше та ефективніше боротися з хворобою.

Так, проведені на численних діючих свинофермах дослідження продемонстрували, що свині із сильною імунною відповіддю досягають забійної маси (120 кг) на 10–12 днів швидше ніж тварини з низьким відповідним показником.

Рішення 4: смачніше м’ясо — кращі продажі

Чинником, який дедалі більше визначатиме конкурентоспроможність виробника свинини, є смакові якості м’яса. Так, важливою запорукою розвитку ринку свинини є зростання її споживання. Для цього продукт треба зробити доступнішим за ціною та настільки смачним, щоб людям хотілося купувати більше. Наприклад, обираючи між блідою і «сухою» свининою та курячим філе, покупець схилиться до дешевшої курятини. Проте порівняно з мармуровим стейком з яловичини соковита свинина виграє цінову конкуренцію. Оскільки виробництво кілограма свинини займає більше часу і обходиться значно дорожче, ніж курятина, остання завжди буде дешевшою. Тому варто переводити конкуренцію у площину смакової якості.

Проте як їх визначити? Якісна та смачна свинина має високий рівень pH після забою, що забезпечує меншу втрату вологи при охолодженні. У результаті, м’ясо ніжніше. Чимале значення для споживача (особливо на Сході — в Китаї, Японії, Південній Кореї) має колір м’яса (чим темніше — тим смачніше) та його мармуровість. Вивченню цього питання наша компанія присвятила останні два десятиліття: з 1998-го року щотижня на м’ясокомбінаті розбирали по 20 туш свиней породи Дюрок і за весь період проаналізували понад 20 тис. туш. Хоча нині доступні сучасніші підходи для аналізу якості м’яса та складу туші, адже ці дослідження здійснюємо за рахунок геноміки.

Дослідження геному свині дозволяє виявити його ділянки, які відповідають важливі риси, за якими складно чи неможливо провести традиційний генетичний відбір: племінна здатність, стійкість до хвороб, якість м’яса, тривалість репродуктивного життя. Водночас, за переваги використання цього методу дослідження доводиться чимало платити — близько 5 млн дол. США (еквівалент реалізації 100 тис. свинок F1) щороку. Разом із тим, саме цей інструмент дозволяє прискорити генетичний прогрес та гарантує конкурентоздатність у довгостроковій перспективі.

Рішення 5: майбутнє свинарства —  за наукою

Ще один спосіб підвищення маржинальності — зниження собівартості виробництва. Звичайно, враховуючи питому частку витрат на корми у структурі собівартості свинини (60–70%), більшість операторів докладає максимум зусиль, щоб оптимізувати їх та підвищити ефективність годівлі. Проте  варто зазначити, що до інших статей витрат свинарі ставляться не так серйозно. Так, наприклад, мало хто з операторів може точно сказати, який відсоток виробничих витрат припадає на генетику. При цьому останній варіює в межах 0,5–1%, тоді як більшість вважає, що генетика — задороге задоволення. Проте саме за рахунок безупинного прогресу в генетичній роботі виробники свинини досягають усе кращих виробничих показників. Так, наприклад, проаналізувавши результати 5% найкращих тварин нашої генетики, спостерігаємо багатоплідність Йоркширів на рівні 22,2 поросяти, Ландрасів — 19,8 поросят, а Дюроки встановлюють рекорди за швидкістю досягнення забійної маси — досягають 120 кг менше ніж за 140 днів.

Хоча досі не відомо, чого можна досягти за рахунок максимального розкриття генетичного потенціалу свиней, розуміємо, що до його краю — далеко. Уже за десять років зазначені показники будуть нормою для промислових виробників свинини, які вчасно скористаються перевагами, що дає науковий прогрес.


PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове свинарство» №5 (47), жовтень 2018 р.

 

 

 

comments powered by Disqus