Зарубіжні конкуренти бажають перегляду системи підтримки канадських свинарів

Канада готується до переговорів про вступ до Транс Тихоокеанського партнерства. У зв’язку з цим зарубіжні конкуренти бажають, щоб влада країни переглянула систему підтримки канадських свинарів. Учасниками Транс Тихоокеанського партнерства/ ТСЕП на сьогоднішній день є: Чилі, Нова Зеландія, Сінгапур, Австралія, Малайзія, Перу, Японія та В’єтнам. Декларована мета створення партнерства — зниження до повного скасування торгових тарифів між країнами-учасницями, а також відсутність бар’єрів в обміні інтелектуальної власності, у сферах держзакупівель і вільної конкуренції. Це свого роду СОТ для Тихоокеанських країн з гегемонією США. З точки зору США, ТСЕП є самим багатообіцяючим проектом створення тихоокеанської зони вільної торгівлі, а поступове розширення його членського складу може стати противагою східноазіатському регіоналізму. Його підписання дозволить активізувати участь Штатів в АТР, зменшити дискримінацію щодо американського експорту на азіатських ринках.
У міру того, як Канада готується вступити в переговори про вступ до ТСЕП, ряд країн-учасниць цієї організації виступають з різкою критикою канадської системи урядової підтримки свинарського сектора, яка дає йому «несправедливі переваги». У відповідь Канада заявляє, що ці заходи — необхідність, пов’язана з тяжким становищем, в якому опинилися аграрні виробники.
— Виробники свинини в Канаді отримують неспівставну користь від урядових програм. Тепер, коли Канада вступає в ТСЕП, саме час переглянути ці питання, — вважає Нік Джордано / Nick Giordano, віце-президент у Вашингтоні Національної ради виробників свинини / National Pork Producers Council.
Цей експерт переконаний, що підтримуючи свинарів, канадці порушують правила ТСЕП і Північноамериканської угоди про вільну торгівлю. Також він заявляє, що якщо не буде реформована система підтримки свинарів в Канаді, їхні американські конкуренти готові до відповідних заходів, включаючи ініціацію відповідних судових процедур.
Виконавчий директор Australian Pork Limited Андрю Спенсер /Andrew Spencer згоден з тим, що влада Канади повинна змінювати правила допомоги свинарям. Він наводить у приклад те, що Австралія і Нова Зеландія припинили урядові програми підтримки аграрного сектора в 1980-90-х роках. При цьому субсидована канадська свинина поставляється на світовий ринок за нижчими цінами, ніж м’ясо з країн, де немає урядової підтримки свинарів. Це дає канадцям несправедливі переваги.
Спори щодо підтримки
Однак канадські свинарі і переробники свинини заявляють, що у них не все так добре, як кажуть конкуренти. Зміцнення національної валюти до дол США позбавило канадців колишніх переваг, пов’язаних з курсами валют, а в 2007 році злетіли ціни на корми — сою і кукурудзу в міру того, як ці культури почали використовувати для виробництва етанолу, опонує критикам Канадська федерація аграрних виробників/Canadian Federation of Agriculture.
Також в 2009 році спалах вірусу свинячого грипу H1N1 вдарив по експорту свинини — у споживачів виникло помилкове відчуття, що м’ясо може стати причиною цього захворювання. Як повідомляє Канадська федерація аграрних виробників, в червні 2009 року експорт живих свиней був на 34,1% нижче за показники аналогічного періоду попереднього року. У фінансовому плані це означало втрати в 402 млн дол
У серпні 2009 року уряд Канади оголосив програми підтримки свинарів, які перебували на межі банкрутства . Як пояснив директор зі зв’язків з громадськістю в Канадській раді виробників свинини Гарі Строді, дані програми, реалізація яких розпочата в дуже складні для сектора часи, зараз некоректно називати субсидуванням. Насправді це була вимушена міра з боку влади, націлена на порятунок аграріїв. Ці програми вели до зниження поголів’я та обсягів виробництва м’яса, що було необхідно для нормалізації ринку свинини.
У рамках однієї з програм було виділено 50 млн дол на оплату свинарям скорочення поголів’я свиноматок. За видалення з ферми однієї племінної свиноматки вони отримували 225 дол. При цьому фермери, які брали участь в програмі, зобов’язалися тримати приміщення для свиноматок порожніми протягом трьох років. Це дозволило скоротити поголів’я, але не вирішило всіх проблем.
Друга програма з федеральним фінансуванням / Hog Transition Program, була націлена на те, щоб фермери зовсім виходили з свинарського бізнесу, а не скорочували племінне поголів’я. На це було виділено 75 млн дол. Учасників програми визначали на зворотних аукціонах. Вони почалися в кінці 2009 року і пройшли в чотири етапи. У рамках аукціону свинарі позначали суму на кожну тварину, отримавши яку вони були готові закрити бізнес мінімум на три роки. Перемагали ті, хто запросив менше. Як пояснюють в Канадській раді виробників свинини, переможці цих аукціонів отримали суми, які не в повній мірі відшкодували те, від чого вони відмовлялися.
Однак опоненти не згодні з цими доводами. Так, Нік Джордано, віце-президент Національної ради виробників свинини США переконаний, що зазначені вище програми — це все одно підтримка свинарів урядом. Коли в складну ситуацію потрапляють американські свинарі, влада не реалізує для них подібних програм. Свинарів в США турбує і те, що  канадські фермери, які  брали участь у зазначених вище програмах зможуть відновити виробництво в набагато більш сприятливих умовах в кінці 2012 року.
Проте Гарі Строді з Канадської ради свинарів вважає, що це малоймовірно. Він наводить такі аргументи: середній вік фермера-свинаря в Канаді зараз 55 років, а сектор все ще перебуває в складному становищі. Не всякий в нинішній ситуації зважиться вкладати кошти в пуск потужностей, які простоювали кілька років.
Представники Національної ради виробників свинини США піднімають питання і про ті програмах, підтримки аграріїв, які реалізує провінційна влада. Для прикладу вказують на квебекськой Farm Income Stabilization Insurance Program, в якій можуть брати участь рослинники і тваринники регіону.
— Якби така програма була доступна для виробників у США, за десять років Сполучені Штати подвоїли б виробництво свинини, — вважає Нік Джордано.
Однак, як заявила  власниця свинарської ферми в Квебеку (муніципалітет Saint-Valérien-de-Milton), подібні програми не допомагають кардинально поліпшити становище незалежних свинарів. На її фермі було 200 свиноматок. У минулому році їх число довелося скоротити наполовину. Сім’я не брала участь у федеральних програмах з тієї причини, що це означало б повну очистку свинарників, а вони не хотіли кидати бізнес, в якому були задіяні вже три десятки років.
При цьому вона відзначає, що зниження вартості виробленої продукції йде одночасно зі зростанням цін на корми. Щоб залишитися в бізнесі, була засіяна власна рілля. Власний урожай сильно виручає ферму. Однак ситуація все ще дуже складна. Єдине, що може допомогти — зростання закупівельних цін на товарних свиней.
У свою чергу віце-президент Національної ради виробників свинини США Нік Джордано переконаний, що в рамках Транс Тихоокеанського партнерства  США і Канада отримають можливість більшою мірою гармонізувати практики ведення бізнесу, що стане базою економічного зростання. Також, на його думку, це прекрасна можливість, щоб визначити коріння існуючих проблем.
www.emeat.ru