Масова вакцинація як основний підхід ефективного контролю вірусу РРСС: практичний досвід

РРСС – одне з найсерйозніших інфекційних захворювань свиней по всьому світі. Вірус швидко розповсюджується як між тваринами, так і через інструменти чи обладнання. При цьому клінічні прояви можуть різнитися залежно від вірулентності збудника, імунітету та віку поросят, що ускладнює діагностику захворювання. 

Про практичний досвід контролю вірусу РРСС на британській фермі 

Джонні Чемберс керує свинофермою замкнутого циклу на 1500 голів. Господарство знаходиться у південній частині округу Даун (Великобританія) в районі з порівняно низькою концентрацією свинопоголів’я біля підніжжя гір Морн. На фермі вирощували свиней упродовж багатьох десятиліть. З часом статус здоров’я стада погіршився. Зараз тварини є позитивними на ЦВС2, РРСС, M. hyopneumoniae, Streptococcus suis та прогресуючий атрофічний риніт. Ферма працює у тижневому циклі. На відгодівлю поросят переводять, коли ті досягають маси 30 кг. Під час планового скринінгу на хворобу Ауєскі в серпні 2015-го року у зразках крові виявили антитіла до вірусу репродуктивно-респіраторного синдрому свиней (вРРСС), хоча ферма мала негативний статус щодо цього захворювання. На той час репродуктивні показники вважалися прийнятними, хоча в травні 2015 року мало місце раптове збільшення падежу свиноматок та погіршення відсотку опоросу. Смертність поросят упродовж другої половини дорощування також зросла. Крім того, на фермі спостерігали спорадичні випадки сальмонельозу у відлученців. Подальші дослідження крові продемонстрували, що вірус РРСС в основному циркулював наприкінці дорощування: 80% свиней віком 12 тижнів, у яких відбирали зразки крові, були позитивними. Таким чином, постало питання щодо стратегії вакцинування та контролю захворювання. Відповідно до програми «5 етапів» (рисунок 1), у господарстві прийняли рішення комплексного підходу для ерадикації захворювання, що включає масове вакцинування всіх тварин маточного стада (свиноматки та ремонтні свинки) і на дорощуванні, з подальшою плановою щотижневою вакцинацією поросят приблизно у віці 17 днів. Однак перш ніж братися за реалізацію, переглянули протоколи біобезпеки, виявили «слабкі» місця і впровадили систему «10-ти правил» (таблиця 1).

Постійне вибраковування свиней, які демонструють неналежний фізіологічний стан чи мають ознаки захворювання, в господарстві, позитивному на РРСС, знижує навантаження вірусу у стаді. Слабкі тварини, ймовірно, є джерелом поширення РРСС і резервуаром для інших важливих патогенних мікроорганізмів на фермі. Затримка між лабораторним підтвердженням діагнозу РРСС та початком програми вакцинування дозволила поширитися вірусу на фермі як від свині до свині, так і від свиноматки до плодів (внутрішньоутробно). Це спричинило народження слабких поросят (з низькою масою, гіршими приростами та розвитком). У результаті зріс падіж до відлучення, почастішали випадки дизентерії, менінгіту та атрофічного риніту (хоча від АRT тварини були вакциновані). Збільшення падежу спостерігали на всіх етапах виробництва, але особливо впродовж дорощування. Неоптимальні виробничі показники зберігалися, допоки масове вакцинування всіх дорослих тварин не підвищило колективний імунітет стада, мінімізуючи ризик трансплацентарного поширення РРСС та народження поросят, позитивних до вірусу. Вакцинування у віці 17 днів забезпечило необхідний захист для зменшення негативних наслідків вірусу РРСС. Аналіз репродуктивних та виробничих показників поголів’я свиней за рік до первинної масової імунізації порівняно з роком після демонструє покращення результатів після вакцинування (таблиця 2). Цікаво, що до комплексного контролю РРСС реакція на інші вакцини, зокрема проти прогресуючого атрофічного риніту, була обмеженою. А з моменту щеплення проти РРСС — значно покращилася, особливо щодо вакцин, які застосовують для формування пасивного імунітету у поросят через споживання молозива впродовж перших 24 годин життя. Відповідно до останнього кроку програми «5 етапів», регулярний моніторинг РРСС у поросят на момент відлучення продемонстрував низький або незначний рівень внутрішньоплацентарного інфікування. Це також свідчить, що вРРСС не передається з інших цехів ферми до поросят. Згодом стали значно рідше виявляти вірус у зразках крові впродовж другої половини дорощування. Це означає зменшення впливу вірусу в колишній «гарячій точці» на фермі. Джонні Чемберс: «Наші свині починали хворіти у другій половині дорощування. Завдяки вакцинуванню проти РРСС та покращенню внутрішньої біобезпеки вдалося значно знизити падіж та покращити виробничі показники».

Інших серйозних змін у менеджменті, годівлі та протоколах лікування за ці два роки не було, генетику на фермі також не змінювали. 
Освітній матеріал надано Boehringer Ingelheim Limited, Vetmedica. Додаткову інформацію можна отримати від Boehringer Ingelheim Limited, Vetmedica, адреса: Bracknell, Berkshire, RG12 8YS, UK.

 


«Берінгер Інгельхайм РЦВ ГмбХ енд Ко КГ» Представництво в Україні:
тел.: +38 044 494 12 75, факс: +38 044 494 12 71
Київ, пр. Степана Бандери, 28 А, БЦ
boehringer-ingelheim.ua


PigUA.info за матеріалами журналу «Прибуткове Свинарство» №59